Будинок збудовано у 1815 році як приватний пансіон. Конан Дойл помістив свого героя за адресою 221B у 1887 році — на той момент нумерація Бейкер-стрит закінчувалась на 85, і такого номера не існувало. Коли вулицю подовжили, будинок отримав номер 221. Десятиліттями секретар Абердинського будівельного товариства, що займало цю будівлю, відповідав на листи, адресовані «містеру Холмсу».

Музей відкрито у 1990 році. Кімнати реконструйовані з педантичною точністю: скрипка на каміні, хімічні реактиви на підвіконні, крісла Холмса і Вотсона, газети з датами оповідань. Піднімайтесь на всі три поверхи — на кожному є деталь, яку ви не очікуєте.

Парк закладено у 1811 році за наказом принца-регента (майбутнього Георга IV) за проектом архітектора Джона Неша. Площа — 166 гектарів. У вікторіанську епоху — місце для ранкових прогулянок, спостережень і ненавмисних зустрічей.

Холмс неодноразово згадує прогулянки «в напрямку парку» — і в кількох оповіданнях слідкує за підозрюваними саме серед алей поблизу. Приходьте о 9:00, до туристичного пікового навантаження. Ріджент-парк рано вранці — один із небагатьох куточків центрального Лондона, де досі чується тиша.

Заклад відкрито у 1828 році як шахматний клуб із кухнею. У 1848-му трансформувався в ресторан вищого класу. Сьогодні — один із небагатьох лондонських закладів, що зберегли вікторіанські інтер’єри практично незмінними.

У «Пригодах шляхетного холостяка» Холмс і Вотсон обідають у «ресторані на Стренді» — більшість дослідників творчості Дойла ідентифікують його як Simpson’s. Ростбіф тут і сьогодні подають із вікатного візка — так само, як у 1850-х. Замовте традиційний English breakfast або ростбіф і сидіть повільно. Це не просто обід — це жива документальна реконструкція вікторіанського столу.

Temple Bar — стародавні ворота на межі між Сіті та Вестмінстером. Первісна брама XVII ст. демонтована у 1878 р. через транспортні проблеми, перенесена та відновлена у 2004 р. поруч із собором Святого Павла. Квартал Inner Temple — діючий юридичний інститут із XIII ст., один із чотирьох Inns of Court.

Флотт-стрит у вікторіанську епоху — серце лондонської журналістики, де Холмс черпав інформацію з газет. Зайдіть у ворота Inner Temple: всередині брукований двір, газони і така тиша, що її несподіваність сама по собі стає враженням. Лондон у ста метрах від Fleet Street — і наче в іншому столітті.

Назва походить від середньовічного палацу, де шотландські королі зупинялись у Лондоні під час офіційних візитів. Metropolitan Police розташувалась тут з 1829 року — і залишалась до 1890-го, коли переїхала на набережну Вікторії.

Усі словесні баталії між Холмсом і інспектором Лестрейдом відбуваються саме поблизу цієї адреси — Дойл описує «Скотланд-Ярд» як центр поліцейської влади, яку Холмс одночасно зневажає і рятує. Сьогодні тут розкішний готель. Назва вулиці Great Scotland Yard збереглась — і табличка на рогу є чудовим кадром без жодних туристичних черг.

Нинішній собор збудований Кристофером Реном у 1675–1710 роках після Великої лондонської пожежі 1666 р. Висота купола — 111 метрів. До зведення хмарочосів — найвища точка Лондона понад 300 років поспіль.

Галерея шепоту під куполом — акустичний феномен: слова, сказані в стіну з одного боку, чути на протилежному, за 34 метри. Холмс — майстер прихованих спостережень і підслуховування — явно оцінив би цей архітектурний трюк. Піднімайтесь на зовнішню галерею: звідти відкривається Лондон, яким його бачили вікторіанці — і який змінився набагато менше, ніж здається з вулиці.

Водоспад висотою 250 метрів у кантоні Берн. Конан Дойл обрав це місце для «загибелі» Холмса у 1893 році — після того, як власноруч побачив його під час поїздки до Швейцарії. Містечко Майрінген перейменувало себе на «місто Холмса» і обрало детектива почесним громадянином.

Фунікулер підіймає вас до оглядового майданчика, де встановлено пам’ятну дошку з датою «смерті» Холмса: 4 травня 1891 року. Музей у Майрінгені розташований у відтвореній каплиці і містить оригінальні ілюстрації Сідні Пейджета — художника, який «намалював» Холмса для перших читачів у Strand Magazine.